Він любив убивати. Певно більш за все на світі любив. Тримаючи ніж у руках - відчував себе митцем, наче художник з пензлем. Можливо, його навіть збуджували каплі крові,що котились з холодного леза ножа.
Цієї ночі він знову взявся за своє. Знайшовши жертву у темному парку, він йшов за нею по п'ятам. І через декілька секунд її настиг удар у спину. Вона й не втигла вскринути, лише відчула холод. Холодне лезо остудило кров. А вбився тішився собою, витягши ножа став любуватись як стікає кров, та лише ненадовго його захопила романтична ця картина, він знову вдарив жерту у живіт. Секундо пізніше, взяся різати їй горло. Йому здавалось що творить він мистецтво і цю картину пам"ятатимуть завжди. Тому хотів залишити побільше своїх кровавих авторських слідів. Зробивши посмішку на шиї, розрізав блузку і залишив тіло майже оголеним. Вбився знав, що зранку хтось бігатиме в парку, та знайде жертву в усій красі, тому розклав її гарненько, і став дивитися на свій кровавий витвір. Старав"я назавжди залишити цю картину в пам"яті, щоб в інші ночі тішити цим свою хвору уяву. Йому подобалось, як розтіклася по стежині кров, опустивши погляд на свій "пензль" потішився кривавим знаряддям загубився у темряві.