Ти обіцяв золоті гори,
Але майбутнє було вчора.
Сьогодні злободенне горе
Емалями малює чорне.
Бо це життя, рутинний пресинг,
Несе не те, що ми хотіли.
І інші узуси-закони
У наших головах засіли.
Все борсатись в якійсь багнюці,
Згрібать молекули повітря.
Ми - ніби риба на пилюці,
Чи птах, що залетів у вікна.
Ну що ж за узуси-закони?
Чи треба нам ТАКЕ суспільство?
Ми заживо себе схороним,
Картаючися за свавільство.
І не в тобі, мій друже, справа,
А справа зовсім у усіх.
Держава – та і ще примара,
Що нас збиває з босих ніг.
Це та нажерлива тварюка
Із чудо-щирим апаратом,
Що ту рибину із пилюки
Готова на шматочки рвати.
Та ж головне – в ім’я закону,
Людини і її свобод,
Кується золото для трону,
А риба потрапляє в рот!