Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталя Артеменко: Когда я опять погружаюсь в плен одиночества - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Світлана Моренець, 16.12.2014 - 22:09
Так вчить індуізм – ні до чого не прив'язуватись. Таке вміння вважається високим досягненням, до нього йдуть роками.Нам це майже не вдається. Ми – раби хоча б своїх потреб, звичок, бажань. А інколи так хочеться – просто жити! Наталя Артеменко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Многие восточные направления говорят о непривязанности. Это, действительно, очень сложно - уметь любить, не стремясь при этом обладать, не привязываясь. Да и просто жить - порой совсем непросто) Но все мы - ученики в этом мире!
Наталя Артеменко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пане Микола! Ким ці поети тільки не бувають?! Діапазон чуттів та думок надзвичайно великий - це і нагорода, і кара, але шо поробиш - за все треба платити?!
Артура Преварская, 12.12.2014 - 21:52
вспомнилось из песни: "мы отключены, мы видим всё, как есть, и смысл жизни - просто в жизни.. очистились умы, нам стоит перечесть бескрайние страницы светлой мысли"
Наталя Артеменко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Да, иногда это совсем не просто - просто жить, а порой просто движешься в потоке жизни и вбираешь ее всеми фибрами души)
Helen Birets, 12.12.2014 - 11:07
такое оно твое, Наташ! И ничего мы не одиноки, у каждого из нас есть мы сами! Наталя Артеменко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Да, конечно же, есть!) И сами есть , и с нами есть !) И, в принципе, все это написано совсем не от пессимизма, а , скорее, наоборот!
|
|
|