Скорись, цей світ безмежний скрізь шпарину почуттів,
В обмежених миттєвостях ти знайдеш хвіст комет,
В житті своєму знайдеться мільйон чужих життів,
По колу проживаючи один старий момент,
Ти думаєш, кохання не знаходить шукачів,
І кожен підбирає клаптик свій забутих фраз,
Ми ходимо у просторі, не знаючи межі,
Пірнаєм в небуття, бо ми зупинимось лиш раз,
Старі чужі реалії блукають у душі,
Крокуючи слідами, що зробили вже до нас,
Струна пустих характерів на згадку залишить,
Розірваний шаблон, нову любов і плинний час,
Життя - це погляд з клітки на небачену пітьму,
Щоб вихід освітлити нам не вистачить знання,
Малюють безкінечності, цілуючи стіну,
Щоб долю обирати тільки раз і навмання,
І кожен з нас пірнає вглиб народної орди,
Для дружби я - Іуда, для життя я - знатний муж,
Не хочеш йти крізь прірву, то й не прагни далі йти,
Кохання - це мистецтво, а не стан забутих душ.
ID:
539253
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 24.11.2014 21:29:04
© дата внесення змiн: 24.11.2014 21:29:04
автор: VDMK
Вкажіть причину вашої скарги
|
