Я хочу прожити життя, що лишилось,
Яскраво і світло, щоб більш не хотілось.
Захват і заздрість у всіх викликати,
Я хочу горіти, а не стлівати.
Вдихнути життя на повнії груди,
Робити що хочу, й хай буде, що буде.
За це мене точно хто-небуть осудить,
Та знать я не хочу, що думають люди.
Нікому не винна, я їм не звітую,
А свою совість я якось вгамую.
І на смертному ложі як буду лежати,
Мені вже не буде про що шкодувати.
Й бажання ці дивні, в рядочки скріпивши,
Пишу я їх так, як ніхто не напише.
