Густими травами, вкритими росами,
Стежкой нехоженой, ногами босими,
Доверху, в простір синього неба,
Ясного сонця і трав зелених !
Гора Тотоха в серпанку мружиться,
Що напророчено – завжди збудеться,
Прийшли з любов’ю — прийме ласкаво,
Вона із нами, їй теж цікаво.
Як вітер змін розхитує човен,
Тримаймося разом, хто віри повен,
А хвилі все вище, до самого неба,
Щоб вижити просто – всі сили треба.
І ми на Тотохі єднаємо руки,
Навколо всміхаються гори і луки,
Бажання творити та світ прикрашати -
Так нас наставляє Земля-наша мати !
