Хто така людина ? Що нею керує ? Чому ми себе ідентифікуємо, як найрозумніших істот ? Ці і інші питання часом вирують в моїй голові. Лежачи тут, в робочому гуртожитку на твердому ліжку, і, не маючи іншого заняття, крім телевізора і мобільного телефону, в компанії трьох сусідів, мене охоплюють філософські роздуми. Чому саме тут ? Певно, мені дійсно нічого робити... В іншому випадку, я б зайняв себе чимось іншим. Актуальність цього запису сумнівна, але, все ж, як визначається актуальність ? Певно, це залежить від поглядів людей на життя. Погляди... Чому вони різняться ? Чи залежить це від світогляду ? Як формується світогляд людини ? Які фактори впливають на світогляд ? Люди формують його самостійно. Розширюють чи обмежують свій світогляд, залежно від своїх упереджень і поглядів. В навушниках Менсон співає про те що ніщо не здатне змінити світ(пісня Lamb Of God). Звідки такі упередження ? Може з особистого досвіду ?
Стоп ! Забагато запитань ! Давайте почнемо все спочатку ?! Я - маленька людина. Народився і живу в одному з обласних центрів України. Як і мільйони інших, закінчив дитячий садок, школу, коледж... В даний час, працюю великій західноукраїнській агрофірмі, здобуваю заочно вищу освіту в університеті. Так склалось, що я маю дуже вузький круг оточення, яке має культурні цінності засновані на моралі. Чому я обрав саме це оточення ? Воно мені найбільш імпонувало. Не скажу, що я завзятий мораліст, але й на аморальні вчинки я, скоріш за все, не здатен. Хіба-що, під впливом певних чинників і факторів. Це зв'язано з тим, що батьки нав'язали мені, в процесі виховання, певні особисті якості, що прийнято називати моральними цінностями. Отже, на початкових етапах виховання, саме батьки визначають світогляд своєї дитини. То що, виходить сферичний в вакуумі ґречний юнак не здатен на аморальність ? Чи, навпаки, хіба затятий гульвіса і хуліган не здатен на високоморальну поведінку ? Наукою поки не доведено... За певних обставин ті або інші якості проявлять себе у всій своїй красі. По мірі взаємодії людини з навколишнім середовищем, середовище залишає на ній певний відбиток, що змінює її уяву про мораль. Люди часто керуються моральними принципами. Звідки взялась мораль ? Скоріш за все, люди, спостерігаючи за вчинками одне-одного, робили висновки про правильність чи недоцільність тих чи інших вчинків. Яка її мета ? Запобігти ситуаціям що суперечать встановленим моральним принципам і законам. Що таке принцип ? Це межа, гранична точка через яку людина не може переступити, так-як це буде суперечити його моральним нормам і упередженням. Хто визначає що може бути прийнятним, а що ні ? Людська більшість ! Люди знаходять однодумців, і коли таких однодумців стає більшість - вони починають визначати правильність чи невірність поглядів інших або їх вчинків. Наприклад, в Україні, як і в Росії та багатьох країнах Азії, гомосексуальні шлюби заборонені. Більше того, існує табу на обговорення цієї теми. Про них намагаються не згадувати. Хоч статеві меншинства вимагають рівних прав, але, через свою сексуальну орієнтацію, вони їх не матимуть, бо цього не хоче більшість. А що було б якщо більшість була б гомосексуальною ? Чи поважала б вона права нечисленних гетеросексуалів ? Чи існувало б людство тоді взагалі ? Я думаю, якщо природа створила нас різностатевими, то для виживання нам потрібно притримуватись природної гетеро статевої орієнтації - це продовжить рід людський, як такий. І що хорошого в одностатевих шлюбах ? Чи не стануть діти, яких вони будуть виховувати, теж на гомосексуальний шлях ? Думаю, скоріше за все, що стануть ! Ці діти вважатимуть одностатеву сексуальну поведінку нормою, оскільки, спостерігатимуть її з дитинства. Звідки взялися ці норми ? Певно звідти ж, звідки і мораль, але ми говорили про більшість ! Отже, на сьогоднішній день, більшість вирішує все ! Політичний курс країни, генерує поведінку людей, і сама ж засуджує чи погоджує її, норми, порядок дії, логічність, раціональність чи ірраціональність тих чи інших речей. Чи може більшість помилятись ? Може ! Особливо якщо це просто зомбований натовп - ним легко маніпулювати ! Особливо, коли натовп мало або зовсім неосвідчений, тоді цими людьми можна вернути гори, творити революції чи культ імені себе. Вони скандуватимуть потрібні вам гасла, називатимуть вас месією - головне вміти правильно керувати натовпом. Спостерігаючи за подіями на київському євромайдані, можна не раз в цьому впевнитись. Хоча, з іншої сторони, людей дістала бездіяльність влади, і вони прагнуть змін, і цим вміло користуються опозиціонери, які прагнуть бути при владі. Ось і виходить, що довірливий народ водять за ніс як стадо овець. Особисто я лишаюсь осторонь не тому, що мені байдуже, а тому, що знаю - нічого доброго з того не вийде. Як крали так і будуть красти, зміняться тільки обличчя. Тимошенко після звільнення влаштує розплату, а постраждає від цього тільки народ, що так багатостраждально прагнув змін. І вони прийдуть ! Та простого люду вони не дістануться, навпаки - простий люд від цього тільки постраждає. Всі жадають легких грошей, але ніхто навіть і думати не хоче, що для того треба поворухнути хоч пальцем чи іншими частинами тіла для досягнення цілі. Я не розраховую на допомогу ззовні і б'юсь над досягненням цілі самотужки, не гаю час на майдани, а працюю і молю Бога, щоб Він дав мені сили і здоров'я добиватися свого. Релігія... Звідки вона взялась ? Людина звикла завжди в щось вірити. Здавна люди вірили в вищі сили, особливість певних предметів і матеріалів, про їх духовний зв'язок з потойбіччям. В кожного народу були свої вірування, та, загалом, вони всі схожі і були запозичені і видозмінені залежно від народних уявлень. Людям хочеться вірити, що є хтось, хто завжди почує, вислухає, пробачить нехороші вчинки, допоможе в важку хвилину. Його не буде поряд, але віра в нього допоможе подолати труднощі, осмислити погані вчинки і прийняти міри для їх подальшого недопущення. Особисто я, не дуже релігійна людина. Певно це погано, але наскільки ? Що мені дасть... ееем... Не варто шукати вигоду в релігії ! Чи, все-таки, варто ?! Звідки взялись ці обмеження ? Яка їх мета ? Що має на увазі духовне просвітлення ? Думаю, обмеження з'явились в ході зародження і розвитку релігії. Вони, також, пов'язані з мораллю, і були введені задля високої цілі просвітлення, досягнення вищого духовного рівня. Просвітлення переслідує мету духовного очищення розуму і думок, зміну сприйняття оточуючого середовища, спілкування з вищими силами, самопізнання, досягнення нірвани. Це схоже на щось містичне. З одного боку воно заманює в свої нетрі, а з іншого відлякує своєю невідомістю, таємничістю. Людину завжди цікавило і манило невідоме, а сторонніх це завжди відлякувало. Хіба ж ми такі безпомічні, що шукаємо вирішення складних пробоем в вищих силах ? Хтось казав що релігію придумали щоб перенести усвідомлення свєї нікчемності на когось іншого, на вищі сили, що допомагають або заважають досягати задуманого. Не тільки релігія допомагає нам вірити й досягати.
Кохання теж іноді надає сил і натхнення. Це почуття, безумовно, прекрасне. Прекрасно мати людину, поряд з якою хочеться бути вічно, за якою підеш на край світу. І не важливо хто що скаже, приваблює вона когось зовні чи ні. Чому тільки зовні ? Бо по зонішності більшість робить перші висновки. І, мало хто, заглядає у внутрішній світ людини. То ж не важливо що думають інші, бо для тебе ця людина найкраща, найпрекрасніша в цілому світі. Коли ти закоханий, тобі все-одно чи є ще хтось схожий чи ні, бо ти зустрів саме її ! І більше нічого не має значення ! Ти можеш ні про що не говорити, тобі достатньо бути поряд, достатньо просто пригорнути її до себе... Як прекрасно поринути у сон і прокинутись в обіймах того, кого кохаєш понад усе на світі, привітати її ранковим поцілунком... Хочеться завжди бути поряд, не сміти покидати її ні на хвилину. Тебе огортає відчуття незрівняної легкості. В голові вирує думка, що ти спроможний на будь-що ! І, навіть, зірка з неба не проблема ! Аби кохана людина це достойно оцінила. Ти живеш її переживаннями, постійно думаєш про неї, згадуєш кожну мить, проведену разом, і тебе це тішить, як малу дитину. Ти прагнеш здійснити найменше її побажання. Не важливо, що твої бажання і мрії можуть відійти на другий план. Твоя ціль - зробити кохану щасливою ! Це найголовніше! Все інше прийде і піде... Ти згодин втратити абсолютно все і голову, ал тільки не цю людину... Бо, вона найрідніша, найдорожча в цілому світі ! Ти згоден долати найстрашніші муки, але поряд з нею це будуть не муки... Це нічого не значитиме, бо, тепер, нагірша мука це коли коханій погано, коли вона невесела, коли її щось турбує, але ти не знаєш що, і це мучить тебе з середини..! Ти прагнеш, щоб вона посміхалась, щоб її турбувало тільки хороше, щоб негаразди обходили стороною. Коли, кохання невзаємне - воно їсть тебе зсередини. З'являється апатія, і нічого не хочеться робити, все валиться з рук і тебе огортає спустошеність. Намагаєшся привернути до себе увагу людини, але ці дії, часто, сплановані нашвидкоруч, помножені не невзаємні переживання і хвилювання, зазнають краху. Ти годуєш себе надіями:"Ось, я зроблю оце і вона оцінить... Обов'язково оцінить, бо вона хороша ! Вона має оцінити... Вона давно цього хотіла... Я б оцінив..." Але все іде шкереберть і виглядає так безглуздо. Вкотре відчуваєш себе ідіотом... Питаєш себе "Чому не вийшло ?" Вмикаєш розум, ставиш себе на місце людини і бачиш безглуздість ситуації. "Полюби мене бо я хороший..." не подіє. Плюс до того нагнітають обстановку люди навколо, які кажуть, що ти все робиш не так. Ти не повинен бігати за кимось, не повинен в комусь мати потребу - в тобі мають мати потребу. Будь головним, будь мужиком, прояви силу і тоді жінки рікою до тебе потягнуться. А те, що ти бігаєш за однією, вибачте, "піхвою" це слабкість. І не потрібно цих виправдань, що вона не така як всі, а ти романтик і, як Дон Кіхот, прагнеш добитись її визнання ! Всі вони однакові, і хочуть одного ! Хочуть популярних альфа-самців, справжніх, сильних і впевнених в собі. Тих, хто сам приймає рішення, і ні з ким не радиться. Знає завжди, що йому робити далі і не скиглить як йому важко. І, взагалі, без кохання жити легше. Нехай тебе краще люблять, а ти пливи за течією ! Не важливо є в тебе почуття до людини чи немає. Яка різниця ?! Пере для тебе, готує їсти, виконує подружні обов'язки і чудово ! Навіщо кохати ? навіщо перейматись всякими дурницями ?! Все-одно всі ці переживання закінчуються ліжком. Потрібно жити простіше і не перейматись дрібницями ! Двадцять перше століття надворі ти що ?! Будь сучасним ! А ти думаєш:"Хіба ж це слабкість ? Якщо я покину це все зараз, хіба це не означатиме що я здався ? Невже, навколо мене одні лише стервозні особистості, які прагнуть, щоб я дотримувався якихось довбаних правил, бо інакше я лишусь самотнім ?" Тобі не хочеться шукати когось іншого. В голові вирує думка, що такої як вона більше не знати ! Вона особлива, бо серед усіх твоїх знайомих такої не зустрічав. Як соціальну особу тебе страшить перспектива лишитись за бортом. З іншої сторони, прагнення привернути до себе увагу набувають маніакального характеру. І ти думаєш як втриматись, бо зносить дах. Пробуєш налагодити нові контакти, відносини, але те все не те... Те все тебе бісить. Хочеться зустріти її випадково на вулиці, пригорнути до себе, приголубити... Ти насилу стримуєшся не робити цього коли вона поряд, бо це їй буде неприємно. Вона не відчуває того що й ти, не хоче того що й ти, для неї те все далеке. Її жахають твої незграбні намагання проявити ніжність. Це насторожує, і ніякою романтикою не запахне, бо ти націлений маніяк. І як би ти не старався - все марно. Тебе дивує чому ти "не той", адже стільки співпадінь не можуть бути випадковими. Але для неї навіть думка про ці співпадіння - нісенітниці. «Ну, а що тут такого особливого ?» скаже вона. І буде права, бо, об'єктивно, знайдеться ще багато людей в яких знайдеться звички схожі чи такі ж як у тебе. Твої розповіді про те як ти відчуваєш людей, твої намагання виділити її, запевнення що вона особлива, і про те що ти хоч завтра готовий з нею іти до РАГСу, що радий був би стати батьком її дітей і періодично думаєш про це виглядають дивно. Це абсолютно не сприяє романтичному настрою. Та і те, що ти хотів-би щодня носити її на руках, здувати пилинки і мрієш, щоб кожен її день з тобою був найщасливішим, краще взагалі мовчати. дивлячись на це все опускаються руки...
Назріває питання: як же так вийшло ? Невже ти сам собі це все надумав і вбив в голову ? Пригадуєш, як намагався сподобатись, слухав її улюблену музику, ходив з нею, навіть, на ті фільми, на які б і не подумав би піти, шукав щось спільне, старався бути цікавим, говорити про те, що викликало б у неї інтерес і могло б породити тривалу дискусію. Ідеш поряд, розмовляєш, заводиш різні теми, але вона мовчить. Не цікаво ? Хм... Давай іншу тему... А теми поступово вичерпуються, ти не знаєш що розповідати далі, це заводить у тупик, виникає мовчанка... Намагаєшся владнати ураган у власній голові, по кілька разів обдумуєш що сказати, але на виході лине якесь незв'язне мовлення. Це заводить у ступор, а ступор помножений на хвилювання посилюється і ти вже не можеш відповісти на елементарні уточнювальні запитання. Ти відчуваєш в якій ідіотській ситуації знаходишся і думаєш як це виправити, але слушної думки не приходить... В ці хвилини ненавидиш себе за проявлену розгубленість і невпевненість в собі. Ти не спиш ночами і картаєш себе за помилки і невдачі, думаєш де міг упустити момент і жалкуєш, що не володієш телепатією, бо Бог знає про що вона думала в той чи інший момент, що вона хотіла сказати чи натякнути тими чи іншими діями, які зробила висновки. Але ніяких натяків могло і не бути. Ти їх побачив, бо, можливо, хотів побачити. І все це просто надумане. Суцільна маячня, через яку, ти не можеш заснути по кілька годин або, навіть, до ранку... І що б ти не робив, ти для неї просто друг. Вона буде щиро тобі вдячна за всі приємні речі, що ти для неї робив, але не більше. "Це було дуже мило з твого боку" - найкращий комплімент який ти можеш від неї отримати. В неї є причини чому ти її друг, а не хлопець чи коханий, про які ти ніколи не дізнаєшся. Вона хоче щоб ти був в її житті, але пов'язувати своє життя з тобою не збирається. І не потрібно дивуватись, чому в неї ні найменшої думки про це не виникає. В неї є про що думати і окрім тебе. В неї є свої проблеми, якими вона тебе не навантажує. Ти друг, з яким вона рада буде провести час. Нехай найближчий, але друг.
З іншої сторони. Ти намагаєшся прив'язати до себе людину, якій ти не до душі. Ти хороша людина, в тебе багато позитивних якостей, але це не викликає тих крилатих почуттів про які пишуть в книжках, співають в піснях, знімають фільми, серіали... Твоя нав'язливість часом дратує. Вона не може зрозуміти чому не виходить дружби між хлопцем і дівчиною. І, навіть, якщо ти десь і затупив, френдзона це жорстоке, але справедливе "покарання" чи як його краще назвати. Затупив - у френдзону, і ніяких більше запитань. Чи може ті всі "правила поведінки" маячня якою ти забив собі голову і зациклився на ній ? є певні псилогічні прийоми, але я вважаю, що не потрібно нікого слухати, окрім власного серця, власної інтуіції, внутрішнього голосу. Інші люди роблять висновки судячи зі свого світогляду, світосприйняття. Вони скоріше порадять як краще для них самих, ніж для тебе. Вони хочуть як краще, але тобі буде краще прийняти рішення самотужки, бо інших слухатимеш - нічого не матимеш. можна ПРИслухатись до думки людини, обдумати її і прийняти рішення, але не сліпо слідувати чужим вказівкам.
ДАЛІ БУДЕ !
ID:
527884
Рубрика: Проза
дата надходження: 05.10.2014 05:43:18
© дата внесення змiн: 23.06.2016 16:55:32
автор: <<<S.R.V.R>>>
Вкажіть причину вашої скарги
|