Немає в долі ліній, паралельних до небес,
Туманом завжди вкриті всі дороги до знання,
Знаходить світ в коханні амбразуру антитез,
Будуючи в ілюзіях Троянського коня,
Звучать в промовах воїнів затуркані раби,
В очах самотніх в'язнів дух свободи ще кричить,
Віками світ тонув в кривавих ріках боротьби,
Щоб дітям дарувати перемир'я світлу мить,
Горять заради істини в багаттях тисячі,
Мільйони пишуть оди, щоб повірили в любов,
Дивилися у очі нам мільярди глядачів,
Щоб ми також кохали й не забули молитов,
Життя втрачає барви на дірявім полотні,
І кожен новий ранок, наче в серці новий тромб,
Коли ти знайдеш спогади про тихі мирні дні,
Малюй портрети війн і натюрморти катакомб,
Блукай при світлі сонця по шляхах нічних зірок,
Ми знаємо й свободу, й ворогів тотальний гніт,
Ми жертвували мріями заради помилок,
Щоб виправити справами людський абсурдний світ.