На диво, може ненадовго,
Повторно загорілась лампа
Я стукав, в домі було світло
та вогник взяв і знов погас.
Приніс напій роздратування
і страх нового і безумство
Життя то є набір реакцій,
але в одвіт на них мовчать.
Я б випив бак води святої
Втопивбись у святих джерелах
і глухо там до дна припавши
на зло законам би не сплив
У спробі сформувати досконалість
Розширившись до болю в розмаїтті
Можливо, захопившись, втратив міру
і перебрав наш перебог?
Тікаючи в пориві відчайдуха
від іграшки, з якою тяжко гратись
Можливо, вже не вперше, спотикнувся
і недобіг наш недобог?
Оскільки тисячі нещасних
в надії вверх піднявши очі
Не можуть цьому йняти віри -
то може ні? Він ще в дорозі,
Задумливо збирає квіти?
Чи верхи мчить назустріч вітру
На ще небаченім коні?