Смаглявий липню, вдячна за тепло,
За карамельну спеку полудневу,
Що цілувала бронзове чоло
У тиші парку мовчазному леву.
За бірюзову свіжу акварель,
За кужіль хмар, що випряли світанки,
І за медово-сонячний коктейль,
Розлитий у квіткові філіжанки.
За огнедишні пасадоблі гроз,
За мантри вітру у густому житі,
За хвиль атла́сних лагідний гіпноз,
Що дарував такі чуттєві миті!
За органзу духмяних вечорів,
За кастаньєтне брязкання цикади,
А ще – в густому сяйві ліхтарів
Арабки-ночі профіль шоколадний.
За поцілунків присмаки хмільні
На задніх крі́слах пізнього трамваю!..
Коли прийдуть осінні тихі дні,
На самоті я все це пригадаю.
Перегорнувши спогадів альбом,
Зап'ю́ солодким чаєм ностальгію...
За липнем липа плаче за вікном –
Вона, як я, прощатися не вміє.
Ах ти ж, Кульбабочко, золота моя, яка ж ти щедра! Дарунків твоїх поетичних цілі оберемки, важко у руках втримати, цілі скарби: так і сиплються перлами, бірюзою, бурштином, смарагдами... От пригадався мені такий поет Лев Мей і його:
"Расточительно-щедра,
Сыплет вас, за грудой груду"
"Подяка липню", кажеш? Це тобі липень має подякувати, чи ще хтось в історії поезії оспівав його так свіжо, молодо, задирливо?
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пані Тетяно, дякую Вам сердечно за такий щедрий оберемок теплих і сонячних слів! Надзвичайно рада!
Дуже гарно! Мелодійно, ностальгічно, романтично, мрійно
Смаглявий липень доторкнувся до душі –
Всім серцем я обожнюю твої вірші!
Дарма, що спека припікає тіло і чоло,
Нам цього літа трішки повезло –
Дощі змивали пил, повітря освіжали,
Приємні миті щедро дарували!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме так, Оленько! Шкода, що події а Сході затьмарили цьогорічне літо і всім нам так важко зараз на душі... Дай Боже, щоб хоч осінь була спокійною і в Україну повернувся мир. Дякую Вам за такий гарний експромт!