Це ніби сон...це не зі мною,
Прокинусь завтра-все пройде,
Так важко...і від цього болю,
Який сильніший з кожним днем,
Це вже не сон, це вже реальність,
Тепер лякає правда ця,
Що рік пройшов немов в тумані,
І в цьому винна тільки я...
Як жаль, що час не повернути,
За що це все мені, за що...
Як я могла про все забути,
У вічних мріях про любов...
Чого хотіла, що шукала,
Чому не думала тоді,
Коли себе не помічала,
І непомітно пройшли дні,
Тепер нікому не поясниш,
І ні до чого тут слова,
І не важливо, що кохаєш...
Що лиш коханням ти жила...
