Вони співають:
Ще не вмерла Україна.
Ще досить м"яса на її кістках!
І з насолодою встромляють
В її тіло вила -
Смакуя жах і біль в її очах.
Чи то є люди, чи це зграя вурдолаків?
Нема ні сорому, ні честі, ні жалю.
Вони відносять квіти Кобзарю,
Але ж !
Гризуться проміж себе
Наче б то собаки!
Ми всі перетворились на тварин!
Одні є хижаки, а інші - вівці.
Та всі гуртом ми відриваєм крильця,
Ще в навіть не народжених дитин.
І рідний край мій, де пісні лунали,
Де розквітало радісно життя,
Перетворили на страхіття справжнє.
Нема тепер пісень, а є війна.
