Між царями нема правди,
Немає довіри,
Для царів сльози немає
До кобзи і ліри.
Для царів щастя в кармані,
Щастя їм у златі,
Бо гидують вони нами
Ті, хто є багаті.
У царів нема любові
Чистої і вірної,
Бо графи, князі і барони
Не плачуть для покірної.
Вони усе що є – купляють
Титулами, орденами,
Хоча й самі вони і знають,
Що є гратися з вогнями.
Вони самі те все купляють
Нашими грошима,
Бо нас вбивають, а їх лиш лають
Та й то – якусь хвилину.
А ми дурні, прах обману,
Яким вони живляться,
Та запече ще серце дане,
Вогнем ще очі загоряться.
І язиками світовими
Потрапите ще ви туди,
Покоптитеся ви ще в диму
Каячи свої сліди.
