Дивуйтеся люди
Що з мене буде
Бо пройде год, другий,
Зринувши в тугу,
Та й я вас забуду.
І ви мене не згадаєте,
При зустрічі не взнаєте
Іншими ми стали
Чи розквітли, чи попропадали,
Та пройденого не піймаєте.
І я не хочу бачить нічого,
Ні слова праведного від Бога,
Ні найменшого страждання,
Що колись було за бажання,
Колись потребувало допомоги.
Тепер я інший, я іду
По кругу, по власному сліду
Та це ще не плутає мене,
Мене лиш плутає одне –
Мій страх і біль мій на виду.