Давно не було в нас такої весни,
Щоб сонце так довго блукало…
Щоб змії шукали чиєїсь вини…
Щоб яструби в небі літали.
Щоб серед посівів пшениці кукіль
Надовго, мов рак, вкорінився…
Щоб хмарилось небо у нас із відтіль,
Де ранок, як марево, снився…
…Холодна весна! Що й душі не зігріть…
А як вже хотілося літа!
Та звіра масна, ненажерлива хіть
Шукає нового корита…
Вдавилися б ласі до лю́дських кісток –
Кровавії людино-жери!!!
Хисткий до неправди, злодії, місток:
Диктаторів кінчиться ера!
І прийде весна у арійські краї…
Навіки вже згине, холодна!
Ми вирвемо з поля осот, кураї,
Звоюєм шляхи наші водні.
А вам на могилі поставимо хрест.
Побудьте хоч там християни!
Навіки здолаємо доль перехрест,
Навік розкуємо кайдани…
О7.05.2014
Григоровичу, стаєш майстром образів!!!
Та звіра масна, ненажерлива хіть
Шукає нового корита…
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
З твого благословння друже! Довго у моєму серці був застій, а ти своїм вранішнім віршем про весну розворушив його... І воно як сказилося! За 30 хв був готовий цей "вихлюп емоцій"... Пробач, іншої весни я наразі не бачу... А хотілося б!