Забув про твій вже поцілунок,
Він ніжно грів, не відпускав,
Немов творився візерунок,
А я його все малював.
Так ніжно, палко поцілую,
Сплітаю пристрастю вуста,
Нічого більше я не чую,
Бо зараз ти, бо зараз я.
Мені піднесено з тобою,
Не відпускаю, не змирюсь,
Я гладжу локони рукою,
"Я нині в тебе залишусь"...
Проте...нема цього вже в дії,
Нема і сну, нема вже й слів...
Я відпустив тебе, мов мрію,
Хоч відпускати не хотів...
21.12.2013