Дівчинку мама дуже любила,
І піаніно ій прикупила,
щоб люба доня вчилася грати...
Грати- не значить сісти за грати.
Грати учитись дитина хотіла.
То ж у бабусі старої купила.
У музикантші віку ще тОго...
Страшно? Не дуже? То я продовжу...
Дівчинка вчиться, дівчинка мліє...
Пальці щось коле, личко марніє...
Що це з дитиною?- думає мати,
Мліє та терпне... Лікаря звати
Кинулась мама- дитина здорова.
Страшно? Не дуже? То я продовжу?
Вчиться дитина, грає дитина.
Тільки зламалося щось піаніно.
Треба старезне ремонтувати.
А при купівлі, треба сказати,
Бабця казала- як щось не тогО,
Бабця без грОшей настроїть його.
Правда- без грОшей! Я без брехні!
Дивно? Ото ж бо! Страшно, чи ні?
Бабцю покликали. Каже вона-
Я віднастрою. Та тільки одна,
З ним сам-на-сам у закритій кімнаті.
Бабцю пустили ремонтувати...
Знов піаніно грає, звучить.
Дівчинка знову музику вчить.
Знову марніє, сидить, мов вві сні...
Диво, та й годі... Страшно, чи ні?
Знову та сама історія сталась.
Лікар. Здорова. Зламалось. Ладналось.
Двері зачинені. Бабця одна.
Що вона робить там? От дивина...
Мати дитини сокиру взяла
І до кімнати тихенько ввійшла...
І на обличчі застиг переляк...
Що ж- то побачила... Страшно? Ще б пак!
Все піаніно відкрите стоїть.
Бабця навколішках поряд сидить.
З клавіш стікає кров в баняки,
Бабця цю кров собі п"є залюбки...
Мати сокирою тюк- і гаплик!
Крекнула відьма. Сплив її вік...
Потім на слідстві уже роздивились-
В клавіші гОлки тонесенькі в"їлись.
Пальці кололи дитині голкИ.
З клавіш стікала кров в баняки.
Відьма, зачинена, кров з них пила.
Це не брехня. Така справа була.
В прокуратурі лежала в архіві.
Не зрозуміє тут тільки лінивий-
Що за дурнЯ- піаніно тримати?
Вік Двадцять Перший! Купи синтезатор!!!
........... .......... ........... ...........
От так історія. Я її знаю.
За достовірність відповідаю.
Це промугикав міліціонер
В барі за чаркою... Страшно тепер???
Да уж, триллер, однако!
Я тоже, когда училась в муз. школе, переживала за свое здоровье, всё боялась, что соседи пальцы переломают! Гаммы и арпеджио кого угодно с ума сведут... Но обошлось...
С Первым апреля!
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
И слава Богу, что обошлось! А то кого бы я приглашал мои гениальные поэмы читать?
...я подумала,що з пiанiна якась мiстика вилiзе -,ан нет -просто прийшла бабулiчка зголоднiла...
Страшненько... i матiнка така ...рiшуча...з сокирою...
...а дiвчинка,очевидно,потiм ,коли виросла,пiшла працювать в мiлiцiю... Помiняла стать.Став(ла) хулiганiв ловить,зарплату получать...Все начебто добре... Одна бiда - спогади про дитинство мучають.От зайшла(ов) якось дiвчинка-Мiлiцiонер в бар - а там Поет сидить... Ну, взяли по пивку...потiм ще ...ще...ще..ще..ще...i пачку горiшкiв 50 гр з смаком бекону на двох...Що той глутамат натрiю ( в горiшках!)з людьми робить - жах! У дiвчинки-Мiлiцiонера мимоволi потiк ( нi,не те,що подумалось...) Потiк НеконтрольованоI Свiдомостi...А у Поета серветка пiд руками валялась ...НУ ОТ...Записав ВСЕ віршами - один-в-один,лише ненормативну лексику осторонь залишив...
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ото ж бачите, яке відношення у нас до старшого покоління. Саме цю ідею автор намагався донести до аудиторії. Кричав, волав, бідкався... А усіх лише конструкція піаніно цікавила...
І треба ж ось таке видумати. Що вас спонукало на таке "страхіття"? не знаю чи сміятись чи "дуже боятись"! А знаєте , тут захована маленька правда. Мучимо дітей тою грою на фортеп'но, вправами , виступами, переживаннями, а ось як повиростали то ні одне не хоче грати. Оце страшно. Грошей же стілки на науку витратили!
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Да уж, триллер, однако! 
Гаммы и арпеджио кого угодно с ума сведут... Но обошлось... 
