тільки Богу відомо що ти хорониш під масками
скільки ідолів ти поховав від небесних світил
розкидаю тобі я себе капканами й пастками
бо нема більше сил
в твоєму світі царює розруха і холод
топчеш безжально мої квітучі сади
якщо війна то є твій особистий солод -
заради Бога, йди
скільки ж чекала повернення або хоч вісточки
бо сподівалася, горя наївся сповна
тонула у собі, кидала на карти і кісточки
не відчувала дна
я заплатила тобі особистим раєм
кинула напризволяще дари свої
якщо котрась із чужинок зігріла чаєм -
не відпускай її
Помаранчева дівчинка
