Моя сповідь сьогодні для тебе,
Друже любий, знайомий блокнот.
Між волокнами й пальцями - небо,
А у вуликах - тисячі сот.
Між просторами свіже повітря
Та душа переповнена злом.
Воно устромило все вістря,
Бо я убивав все - добром.
Може, його вже не треба,
Бо, мабуть, для всіх ідіот.
Я не зрадник, не ховаюсь від себе
І не юда за тисячу злот.
Лиш любов'ю окутував сонце,
А місяцем дальнім ходив до зірок.
Чому в рамки мене, як віконце,
Запихають усі крок за крок?
Ну скажи, мій блокноте, кажи
Чого весь цей світ здибілів?
Білизною паперу розкажи-підкажи?
Чи я просто кімарю між снів?