Ти знаєш, що чекає попереду?
Які барикади нам заготовані...
Зустрінешся зі мною у середу.
А раптом, може й ніколи більш?
Обіймеш лагідним порухом,
сорочку в пориві одягнеш навиворіт,
а раптом, із залишком пороху
її я назавше отримаю...
Побудь ще хвилину, потіш мене подихом.
Нам і годин буде мало, і вічності,
та обійми мене лагідним порухом...
Втрата - постійна ціна героїчності.
У мокрій мовчанці збігатимеш сходами
без всякого остраху, уже й без терпимості.
Ехо лунатиме нашими кроками:
я вірна тобі і своїй одержимості.
Обвуглений ранок зустріне на вулиці.
Ти захолонеш: подих в потилицю.
Я не чекатиму там, в сивім мороці...
Цей подих - мій. І долоня на вилиці.