Зіниці твої бездоганні і чисті,
Ти стоїш у вишневому саду думок.
І усмішка твоя, як завжди, колосиста,
Я ступаю до тебе останній мій крок.
Ще один, не вагаюсь і впевнено йду,
Бо в обіймах у тебе я - сонце.
За цей крок назавжди тебе віднайду,
Хай загляне і місяць в віконце.
І ця ніч - наш початок із лаврів вінець
Повінчає нас вірністю "слему".
Бездоганність й краса - це зовсім не кінець,
Адже ми народились в Едемі.
01. 02. 2014 р.
Lada-Annag, Олег ГАВРИЛЕВИЧ.
