Вже смуток вечір оповив,
І роси бризнули, мов слоьзи,
Двох звів до купи часу плин,
На заповіданній дорозі.
- В яких світах блукала ти ?
- А ти нітрохи не змінився…
- Я пам’ятав тебе завжди,
- Як довго ти барився…
Присіли поруч, як колись,
І тиху завели розмову,
Прощаючися, обнялись,
У кожного своя дорога.
- Як добре бути разом нам,
- Вже розлітаються світи,
- Тебе нікому не віддам!
- Мій промінь в роки самоти!
Вже смуток вечір оповив,
І роси бризнули, мов сльози,
Ми ще зустрінемось, повір,
На заповіданній дорозі.