Ти мені цей біль, прошу, прости, -
Паводком осінніх злив без міри
Йдуть до мене всі твої листи, -
На моїй душі пекучі брили.
За вікном безмежна сивина,
Не зважай на виплакані очі.
Може, я й зостануся одна,
Та тебе цим знищити не хочу.
В тебе вже давно є інший світ,
А для мене тільки заметілі.
Ти мені пробач, та цей політ
Нам обом колись підрізав крила.
За вікном безмежна сивина…
Відлік часу знов забрав мій спокій.
І якщо я лишуся одна,
Знай, в мені твої застигли кроки.
Вишукана мінорність. 
