А ти єдина ради кого я хотів мінятись,
Рубати стіни, зводити мости.
І я не знаю, як я зміг так закохатись
В очей безодню, в образ чистоти.
Я покохав тебе раніше ніж побачив.
Я жив з тобою, коли ти була одна.
Під моїм небом ти ніколи не заплачеш,
Бо із любові я зіткав ці небеса.
Я відчував міцну рушійну силу,
І осягнув наскрізь жіночу суть.
Впіймав на куражі високу хвилю,
До твого берега лиш мить і донесуть.
Та стихло море, хвилі поморились,
Мене ж прийняли скелі, а не береги.
І я просив у Бога й ангели молились,
Щоб ще хоч раз в житті моєму була ти.
