Зимова ніч…
І тихі кроки на снігу…
В думках одна єдина річ,
Що холод у тепла в боргу.
Не гріє душу нічний шум машин,
Бо серце так банально прагне літа.
На зустріч вулицею хтось іде й також один,
А в серці сумно і не чутно звичного привіту…
А далі жовтаве світло від старого ліхтаря
Говорить, що не було тут людини сліду.
З-за хмари вийшов місяць і зоря
Покинути б тут все й злетіти на орбіту…
Зимова ніч…
Мороз пробрався в душу.
Де ж віднайти ту піч,
Щоб відігрітися. Йти далі мушу…
Холодно… Самотньо… Сотні білих мух.
Дорожній шум… І, раптом, шуми моря..
Це сон? Є ні, це телефон… Телефонує друг…
Теплішає… Світліє… Бачу, що немає горя…
Іще одна зимова ніч пішла у небуття…
Уже світає, бачу новий день…
І бачу сонце, а в ньому життя…
Зимова ніч прибавила думок, бажання і натхнень…
Навіть саму найсуворішу зиму в душі може розігріти любов - любов друга, любов рідних, коханих. Гарно змалювали цю картину - така емоційна наростаюча напруга
P.S. опечаточка "бачІу новий день"
Замріяна...♫ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00