На світлу згадку про діда..
Ностальгія за снігом. Відлуння старого Різдва,
Ожеледиця в душах і спогадів мотузок,
Дід розказував сотні солодких на свято казок,
Коли святом ставала медово-пшенична кутя,
Коли пальцями кахлю торкався, а кашель мене,
І мороз скрипотів, і з легень виривалась колядка,
Я в дорослість хотів, я не мав про дорослість гадки,
Що реальність не раз, як шахрай з шахраїв обмане.
Що хотітиму снігу з дитинства для лиж і санчат,
А вони на горищі, а дід на горі, а кутя…
Розгубила весь солод . Із комина дує чад…
Догоріла свіча. Хтось з плачем з-за плеча
Помолитися б за життя,
З’їсти б проскурку.
Ностальгія за снігом.
Не просто так.
Торкає душу! 
