На перших шпальтах пожовклих газет,
розкиданих по столі в прокуреній кухні.
Пишуть незграбні статті про невдалий сет.
І така задуха,повітря таке важке,так сонце пече пополудні.
Коханий, твоя ікселівська футболка мені звисає до колін.
Я знаю,що пішла з твого ребра,як з крові йде адреналін.
Ми дістаємо з-під полів касети з віршами. В пилюці,брудні.
Ті вірші,ті блаженні вірші,про звичайні будні,
про дисидентів,дев'яності, захоплений Берлін,
безмежну щирість і про розтрощений трамплін.
Та ніч спустивши пару з дня, усаджує нас у фотель
Програвши в чувачі,хоч спершу в покер,іду,як лузер,
на дуель.
На виклик молока,без терміну придатності,
у шортах і осінній куртці - моїй єдиній тут принадності.
На вулиці так тихо, люди бездушно мовчали прозою.
Мені ще б раз почути в тиші ті вірші,
в уяві споживати на сніданок їх малою дозою.
І виливати старанно у форму певним калібром,
але тих,що дихають римою,а не верлібром.
(с) Mepi Benovski