Твій кадр існує. Всі проби нарешті позаду.
Лишилась лише кульмінація, вихід емоцій.
Сил тобі вдосталь. Подібну життєву блокаду
далеко не кожен актор пережити у змозі.
Ні гриму. Ні граму брехні. Б’є годинник.
Ти – виворіт часу. Його завойовник і зрадник.
Актор не завжди повертається у людину.
Людина завжди проживає актора заради.
Потреба розділення – то не твоя проблема.
І сплетення істин. І вузол претензій та рішень.
Твій мозок – одна величезна циклічна схема,
що генерує постійно щось протилежно інше.
Продовжуй. Впроваджуй. Твій кадр існує постійно.
Для всіх таємниця, інтрига – зупинка мотору.
Нехай вигляда останній рядок претензійно,
та я аплодую тобі – і людині, й актору.