Ціна світла пізнається тільки в темноті.
Де лишаєшся ти і обдерта нірвана,
де клітка з платини блищить у повноті.
В якій сидиш, бо бідкаєшся,що сорочка рвана.
Крила твої,як метелика,гнуться від вітру.
Вночі тут здіймається буря, так як в ніч на Івана.
Думки в голові розсипаються маком в макітру.
Не знаєш ціни,проживаючи правом хана.
Стільки світла було і не знав де подіти.
Чекав кращого часу,коли випаде з неба манна,
а випала втрата,хоча це очевидна причина радіти.
Головне зрозуміти - світло не барикада екранна
А промінь, що доторком душу уміє задіти.
(c) Mepi Benovski
http://vk.com/dim.svitla