|
Як сходить сонце - ангели співають,
І Бога просять світло показати,
Вони ж є світло, все ж його благають,
Без нього їм вже крила не підняти.
Коли все небо хмарами закрите,
Сумує ангел, гірко пробиває,
Одні стоять, їм легше сльози лити,
Ніж світла дати, Він не дозволяє.
Не кожен з них за мрію свою б'ється,
Опустить крила, пісню не співає,
Людині сумно, важко їй живеться,
Саму причину ангел тільки знає.
Забули ми про ангела святого,
А тільки він про світло наше дбає,
І я забув, не хочу вже нічого,
Кого кохав, мене та не кохає.
Прийнявши дощ, прийняв я сентименти,
Мій ангел плаче, світла ж бо бракує,
Та він чекає, може так і вмерти,
Та він живе, бо віра все ж лікує.
Пробач мені, мій ангеле за сльози,
Дарма приймаю відчай і не вірю,
Тебе, мабуть, скропили сильні грози,
Чому страждаю? В щастя вже не вірю...
Не гріх коханню серце віддавати,
Не гріх кохати палко лиш єдину,
А гріх в розлуці все життя страждати,
Якщо вже й визнав свою я провину,
Піду до церкви,тихо помолюся,
Очищу гріх у сповіді та щиро,
І вперше за весь час оцей всміхнуся,
Зрадіє ангел, і розпустить крила.
20.9.2013
ID:
463490
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 01.12.2013 12:45:26
© дата внесення змiн: 01.12.2013 12:45:26
автор: Назарій Андрійчук
Вкажіть причину вашої скарги
|