Це почуття, цей перший погляд,
І зразу серця стук нестримний,.
Це не хвороба, не медогляд,
А зустріч двох людей хвилинна.
Коли не знаєш що робити,
Думки маршують крок за кроком,
І хочеш вічно дівчину любити,
Котру побачив ненароком.
Думки, думки, і всі про неї…
Про очі кольору небес,
Вона – мій наркотик, моя панацея,
Я буду з нею… І ніколи без…
Забути її неможливо, звичайно,
Пішов би за нею, куди б повела…
Мені її треба вже тут і негайно,
Мені не завадить ні шторм, ні зима…
Без неї той чай вже не так і смакує,
Без неї мій сон – як чорна картина,
Без неї мій мозок завзято бастує,
Таке відчуття, що без неї я згину!
Якшо закохався, то вже назажди.
По-іншому, здається мені, не буває,
Потрібно боротися, що не кажи,
Любов, то лікарство, що точно врятує.
ID:
462838
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 27.11.2013 21:47:55
© дата внесення змiн: 27.11.2013 21:47:55
автор: Жуйка
Вкажіть причину вашої скарги
|
