В осінньому Стокгольмі,
обніматиму тебе теплом я цілу ніч,
й разом ловитимемо поглядами,
морський схід сонця віч-на-віч
Шукатиму тебе серед дощів
в похмурому, зимовому Берліні,
А як знайду то, знову твої руки буду зігрівати
Ніжні і невинні...
Блукати, за твоєю тінню, буду вже
У Вільнюсі квітучім і веснянім.
Напевно вже тоді, збагну що гину я без тебе
Без погляду твого і поцілунків твоїх полум’яних
З надією я доживу до сонячного літа.
Від цього мав би я зрадіти, й далі жити.
Та що із того, коли пронизаний холодною самотністю, ходжу
Й думки свої про тебе немаю я де діти...