Кує нам щастя у веснянім небі
Повітря полюбовних почуттів.
Доспів же я у Боговій потребі,
Я біг до Нього, так до Нього хтів.
І хочу так змінити світ на краще,
Але у нім себе не віднайшов.
Ти скажеш, що людина я пропаща
Та довго я до цього дня ішов.
В цім дні моє життя і моя радість,
Цей день настав тоді, як народивсь.
Не має права наді мною жадність,
Бо лиш для Бога одного скоривсь.
Земля і небо хай мене засудять,
Коли лиш зло у світ цей принесу.
І люди хай зовсім мене осудять,
Якщо не знають Біблії красу.
Господь віддав Себе. І ви віддайте
На тяжкий труд своє нове життя.
Любов’ю ранки світлі зігрівайте,
Крокуйте сміло у Його буття.
І разом, може, знищим порожнечу,
Яка у світі ходить лиш в омані.
Зруйнуємо всі разом ворожнечу,
Бо, як приблуда, пхається в тумані.
Прийшов до вас – і знайте, люди,
Що світ безмежний нині не змінить.
В цім світі зрадників і ситих Юдів,
Лиш з Богом нам потрібно жить.