В листопаді, в той час,
Коли більша від дня
Темна ніч, а дерева у чорне сплелись,
Світла нитка прикрас
Всю тривогу спиня,
Нитка-спомин про барви, що квітли колись.
Коли вірити в мрію,
Всі рани зживе
Тепла хата... І руки зігріють теплом...
І надія стонога
До чаю позве,
Хоч відходить життя у печаль за вікном.
І дві теплі руки
Намалюють пейзаж:
Тішить листя опале померзлу ріллю.
Хай самотні круки
Сновигають повз наш
Теплий мир, теплий спогад і тепле "люблю"...
листопад, 2012
