Мій дощику осінній, ти прийшов,
По склі постукав лапкою м'якою.
Хтось розпоров тугий небесний шов -
Розсипалися миті супокою
Намистечком янтарним по стіні.
Вохристі блиски променів ранкових
Вогніли в наїжаченій стерні,
Мов золоті загублені підкови.
А ти стрибав рухливим кошеням
Під мелодійну сонячну сопілку:
То по дзвінких калюжах навмання,
То по деревах, з гілочки на гілку!
Летіли бризки свіжі і легкі,
Мов биті скельця сипались на друзки!..
Схилили айстри китиці п'янкі,
Немов дощу злякались, боягузки!
А ти шугав між листя і кущів,
Творив з води мозаїку прозору!..
Яке ж бо диво - сонячні дощі,
Як радість Бога в листопадну пору!
вірш Ваш, Наталю - справді "лапкою м"якою"... мило і затишно...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, люба Валю! Радію, що і Ви пробіглися під моїм сонячним дощем - по дзвінких прозорих калюжах! Отака радість небесна була мені позавчора зранку, як відрада після пережитих моїх тривог!
Гарно! Дуже чудова ваша лірика, Наталочко...
Легка, ніжна, пухнаста, незвичайна... Образи - незрівнянні.
Бажаю вам натхення для написання ще чудових віршів...
А я теж дощ люблю, коли на душі все добре, коли добре себе почуваєш.. в інших випадках, його просто не помічаєш...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Надійко, дякую щиро! Так, коли людина окрилена якоюсь радісною подією, то і погода за вікном вторить її світлому настрою! Я теж люблю дощі, особливо такі теплі і сонячні, як той, що я змалювала у своєму вірші! Це як очищення душі від тягарів буденних.
Я думаю, що це не дощ створив вам такий настрій, а він сам заразився позитивом від вашої душевної теплоти
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Іринко! Це ми з ним, мабуть в унісон так сонячно зазвучали: він собі радів, а я собі! Отак ми вловили взаємну радість нашу і заграли на одній хвилі!
і вірш у вас такий, Наталю, мов руде кошеня - пухнастий, м'який і ніжний
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Анно! Позавчора зранку дійсно був такий світлий сонячний дощ - справжнє осіннє диво!.. Тому й написалося з таким теплом і захопленням якимось по-дитячому щирим!