Як важко дивитись в очі..
Ще важче придумати слова…
Кричати голосно щоночі,
Не розуміючи, чому вона
Така неясна серед дня,
Така чудна… Така мінлива…
У трохи дивне одягається вбрання.
Водночас тиха і мрійлива…
А зачепила все ж струну,
В душі моїй мелодія заграла..
В цих почуттях я б потонув,
В тих, про які вона не знала…
Я просто далі мріяв так,
Шукав щодня ті милі очі…
І закохався враз… От так…
Та серце сприйняти не хоче
Різницю…Прірву між тілами,
Глибоку, темну наче ніч…
Нерівність звичну між душами
Що так і не зустрілись пліч-о-пліч…
Я пробував забути сотню раз,
Та не зітреш минулі почуття
І плинув далі тихий час,
І плинуло самотнє те життя.
