Я чую вальс вітрів самотніх.
Навколо лиш безодні,
неначе острів-скеля під тобою,
а почуття десь під водою.
Пусто- пусто у цій осені.
Не можу знайти сенсу.
Танцють вітри непрошені
над головою і під серцем.
Хотілося б закрити очі,
приснити собі літечко,
згорнутися калачиком-
замріяно радіти.
Але немають сил осінні сни,
не мають настрою любити.
В"януть, в"януть твої квіти.
Я закидаю сонце догори,
як баскетбольний м"ячик-
воно летить додолу-
і знову небо плаче,
сіро сіро і пахне миром.
