Завжди оглядайся, коли тебе кличуть
оброслі мохами і клунками люди
говори їм лиш правду у стомлені вічі
люби їхні сонці заховані в грудях
***
вслухайся в розмови (цілком примітивні)
про туманні дороги й порожні мечеті.
Лови їхній голос мов довгу нитку,
вже настільки стару, що от-от обірветься
Вчувай їхні долі наповнені світлом
та тримай їх' долоні (такі всевидющі)
вдихай жовті спори достиглого літа
себто вже осені, себто моху
