Картина Ніно Чакветадзе
Дівчинко, очі в котрої, мов темні каштани,
Кучері з мідним відливом, роса на щоці...
Я за тобою, мій янголе, в сиві тумани
Беззастережно подамся - рука у руці.
Там, де ти ходиш, ліси, наче первісні храми,
Сосни високі торкаються в небі зірок,
Пахне повітря терпким ялівцем і грибами,
Міддю виблискує теплий кленовий листок.
Там поміж вербами річка розсипала коси,
В полисках сонця сріблиться рідким кришталем.
Мліють від подиху вітру шовкові покоси,
Квітка бринить, зацілована диким джмелем.
Там, де ти ходиш, дерева шепочуться з Богом,
В небо фісташкове кануть ясні молитви.
Білим вітрильником день за широким облогом
Ковзає легко в сатинових пасмах трави.
Там не гірчать полинами невтішні розлуки,
Теплиться віра, мов чиста янтарна смола.
Сонце медове бере тебе ніжно за руки,
Гладить пір'їнки твого золотого крила...
Дівчинко, очі в котрої, мов темні каштани,
Пообіцяй, що не кинеш мене на межі
Раю свого неземного, де тінь моя тане
В теплому сяйві твоєї близької душі.
Картина Ніно Чакветадзе
Щасливий той, хто зустріне таку красу...
Мабуть, і душа в таких прекрасна.
Гарно, майстерно, ніжно...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, моя Сонячна! Як я скучила за всіма Вами!.. Сайт відключився на кілька днів, а здається, що кілька тижнів промайнуло... Так вже звикла до нашого рожевого сайту і друзів-авторів, що не уявляю свого життя без всіх Вас!
Рада, що припало до душі! 
