Відома не кожного лірника ліра
З минулих століть — лише трохи імен;
Ті рідкісні душі — як світ Альтаїра,
Як зорі, що сяють у безодні здавен.
Проходять, проходять, як хвилі, як тіні,
Неспинно минають сторіччя буття…
Вщерть сліз, устремлінь, і думок, і хотіння!
Мільйони безслідно утрачених «я»!
Самотньою видиться постать Гомера,
Самотнім зоріє з небес Альтаїр.
Уява малює — незвідана сфера,
Палаюча зірка, вмираючий шир.
2o24
