У. Шекспір
На схід поглянь, як сутінок спливає
І вдалині вогненний диск встає,
Все на землі йому хвалу співає
Захоплено і ранок настає;
Коли він знов дорогою крутою
Здіймається, мов юність, у зеніт,
Ми стежимо за світлістю святою
І тягнемось у піднебесний світ;
Але, коли він втомлено й поволі
Лишає день і йде собі на спад,
Не хочемо поспівчувати долі,
Ми дивимось усі чомусь назад;
І ти, якщо не віриш небесам,
Переживеш своє полудне сам.
(Пер. з англ. Євген Кіт)
