Не надійся, мій кате! Королеви ніколи не плачуть!
Чи конюший, чи паж – на роду їм не писано трон.
Ніч минула. Світа… Розвидняється думка. А значить
Королева ніколи у твій не потрапить полон.
Відійди! Залишайсь на своєму належному місці!
Більш ні кроку – не смій – до покоїв моєї душі!
Хай осиплеться біль і струхлявіє вицвілим листям
І наступна весна розцвіте у новому вірші.
Відійди! Повертайся до рівні своєї – прислуги.
З нею, десь в курнику, насолоджуйся співом півнів.
Королева хотіла надійного вірного друга,
Але паж – не король! – Забаганка на декілька днів.
Як посмів ти мені без наказу з'явитись, юначе?!
Ти ж казав, що боїшся – «королеви приносять біду»?..
– Королеви – підносять! І з колін підіймають. Й не плачуть
Лиш тому, що постійно у черні вони на виду.
Світлана Житич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пане Артуре! Так давно не заходила на сайт... війна... інші турботи. Але так хочеться, щоб поети не перестали бути поетеми... я не відношу себе до цієї категорії, живу просто))) Просто хочу, щоб всі були любимими, потрібними. І все у нас буде добре!
Зайшов на гостини! Шикарний вірш! Вичитав, що він теж ще "гарячий". Тому наважуся... Остання стрічка першого катрена ріже мені вухо отим "не тронь". Мені здається це якраз те, про що Ви писали.... я би попробував заримувати зі словом ПОЛОН. Як варіант - Королева ніколи у ваш не потрапить полон. Натхнення і палких почуттів. Хоч треба було в побажанні слова поміняти місцями.
Світлана Житич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вітаю, пане Мирославе! Дякую за оцінку. Дивно, та ми з Вами таки точно знайшли спільну мову - Ваше зауваження цілком доречне, прямо "в яблучко"! Самій ця рима "ріже" слух, і в першому варіанті таки було слово "полон", але потім я його чомусь переробила. Таки не можна поспішати, завжди треба дати віршам "вилежатись". І Ваш варіант мені підходить - продовження моєї думки. Так що, якщо Ви не проти - використаю. Сонячних і натхненних вихідних!!!