Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Юліанка Бойчук: листи V самотності - ВІРШ

logo
Юліанка Бойчук: листи V самотності - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

листи V самотності

Юліанка Бойчук :: листи V самотності
"Навіть така дрібниця, як помах крила метелика, може, зрештою, стати причиною тайфуну на іншому кінці світу."

Вона.

Привіт, щоденничок ...

Як же так сталося, що в моєму житті єдиним співрозмовником став ти? Я повірила в любов абсолютно марно. Писала всі ці дурні листи, цьому уявному Йому ... Яка ж я була дурна! Я зовсім одна в цьому світі. Я розумію, що кожна людина в сутності назавжди залишиться самотньою, страшно, що я стала боятися цієї самотності. Я не знаю, що зі мною відбувається, для мене стали болісними хвилини наодинці з собою. Хіба любов така? Навіщо вона поневолила мене? Я думала, що закохана людина згортає гори, літає в небесах, дарує людям радість і щастя, а в результаті - отримала океани сліз, тортурні хвилини очікування, привиди у вигляді страхів, що він зникне з мого життя, що втрачу його назавжди ...

Я стала більше спати ... я дуже багато сплю, аби не думати. Весь тиждень я чекаю вихідних, щоб зустрітися з Ним ... По буднях я мовби й не живу зовсім, а перебуваю в якомусь коконі очікування цього самого життя. А життя це триває немов політ метелика - красиво, але дуже мало. Лічені рівно три години - пролітають секундами, але він ніколи не затримується більше покладеного. Він каже, що весь час у нього розраховано. І називає мене дурним дитям, коли я кажу, що життя вимірюється в емоціях, а не у годинах.

Пройшов лише місяць, а у мене геть пропав інтерес до життя, адже раніше у мене було стільки питань, стільки захоплень, а зараз - ні. Я знайшла Його, але втратила себе. Я знаю, що йому подобається футбол, що він вболіває за «Манчестер» і ніколи не пропускає жодного матчу, його улюблені фільми - «Містер Ніхто», «Сім самураїв», «Адреналін» - я їх переглянула кілька разів, щоб краще зрозуміти його, він є затятим шанувальником фотографії Анселя Адамса, а також мистецтва в цілому - сюрреалізму зокрема. Коли він привів мене на виставку сучасних витворів цього дива в стилі хоррор, якщо чесно, мене мало не знудило від цих картин. Я розумію, що в багатьох з них багато сенсу, але було стільки гидоти, що хотілося просто бігти звідти ... Йому я звичайно ж нічого не сказала, адже він так захоплюється неординарністю цих художників ...

 Вранці він незмінно виходить на пробіжку, і чотири рази на тиждень відвідує спортзал. Він ненавидить, коли незнайома людина намагається до нього доторкнутися, коли чай в чашці не доливають до самих країв, перебирати документи і розкладати їх по папках, зате терпіти не може, коли у когось бардак на робочому столі комп'ютера або флешці, гучні розмови в автобусі, фісташкове морозиво. Він не засинає без ковдри, в 9 вечора він відключає телефон - і стверджує, що будь-яка справа почекає до 5 ранку. Я колись запитала: «А якщо нещасний випадок або пожежа?», А він як завжди впевнено відповів: «Давай об'єктивно. Я - лікар? Ні. Пожежник? Ні. Так чим я зможу допомогти? ». Будь-яку іншу людину я перестала б поважати після таких слів, а послухавши його - задумалася, адже все-таки в чомусь він правий.

Я кожен день тільки й роблю, що заучую його звички та уподобання від і до. А що я знаю про себе? Що я люблю? Я зовсім все розгубила і забула ... Хто я? Навіщо? Є просто Він і якась подоба його тіні ... Але найстрашніше не це ... сьогодні перша маленька трагедія. Сьогодні субота, а я навіть не можу вийти зі свого маленького кокона ... Я немов відродження чекала його приїзду, а він скинув коротку смс - «Вибач, мала, справи. Побачимося на наступних вихідних. »Перше бажання - розбити телефон, перша емоція - лють і відчай, потім думки - від з'їсти цілком торт до напитися і відправитися з подружками в клуб ...

 Але хандра перемогла. Втупившись в одну точку я просиділа близько півгодини. А потім пішла в парк ... Природа заспокоює мене куди краще, ніж солодощі та алкоголь ... та й без неприємних наслідків. Я йшла і не бачила ні людей, ні машин, нічого навколо ... просто якесь спустошене я з очима, не виражають абсолютно нічого ...

Допленталася до якогось дерева ... і ось пишу ... тобі ... кому мені ще писати ..
Все-таки, напевно, варто подзвонити подрузі. Кажуть, коли у тебе депресія, самотність - не найкращий друг ...


Він.


Я досі вірю в тебе... Хоча, напевно, даремно. Варто було залишатися таким же циніком, як і раніше і не думати про якісь дива. 

Я відчуваю тільки зпустошеність, якої раніше не було... Я не придумав, правда... таке враження, що ніби ти покинула мене... покинула, так і не зустрівши..

Любов - отрута ...

А й справді так ... Коли часто говорять «люблю», а після ця людина з твого життя зникає - спробуй вирвати це з себе ... Спробуй жити далі. Без цього «люблю». Ні, жити-то можна ... Але як воно - так жити? Коли здається, що тебе в будь-яку мить розірве зсередини ... Коли хочеться впасти на коліна посеред вулиці - і кричати ... Від болю. Від відчаю. Від любові.

Але як і будь-яка отрута, малими дозами любов корисна ... Адже якщо ти не чуєш «люблю» ніколи - в цьому теж нічого хорошого немає. Ти не говорила ніколи ... Але я вигадав твоє люблю, і тому тільки я винен у тому, що зараз зі мною коїться ...

Ні, я не думаю про тебе завжди і скрізь. У мене повно інших думок ... Але варто лише згадати ... На щастя, я згадую все рідше. І я розумію, чому ти обрала саме такий спосіб відшити мене ... Повне, незаперечне ігнорування. Найбільш болісно. Найбільш швидко. Ти так думаєш ... Може, якби я не розумів мотиву, то це і подіяло б ... Але нажаль ...

Ну да ладно, досить ниття. Ти не моя. Точка. І ніколи нею не будеш. Я, мабуть, і сам не правий у своїй кілька дитячій упертості, все ще чіпляючись за почуття ... Але я не можу інакше.

 Жити - так з усіма злетами і падіннями, любити - так відчайдушно ... Приблизно так. Я не можу просто так забути. Не можу просто піти і знайти іншу. Та й смішно ... Іншу ... Ти - найкраща для мене ... Так, може я і не гідний кращої ... Але чи це привід вибирати гірше? Ту, яку я не буду любити? Відносини заради відносин ... До чого обманюватися? Вони не заповнять порожнечі всередині. Навіть скоріше навпаки ... Або наповнять, але чимось не дуже приємним. Ні. Я повинен впоратися сам ...

І сьогодні моє ліки - кіно ... хоч щось же має змінитися в моєму існуванні ...

ID:  440161
Рубрика: Проза
дата надходження: 29.07.2013 09:38:28
© дата внесення змiн: 08.09.2013 13:01:05
автор: Юліанка Бойчук

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Gelli
Прочитаний усіма відвідувачами (767)
В тому числі авторами сайту (8) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

8 КороЛев, 12.04.2017 - 02:48
Ні, жити-то можна

Ну да ладно

Жити - так з усіма злетами і падіннями, любити - так відчайдушно

росіянизми #
...у своїй кілька дитячій упертості...


некоректно #
на жаль (окремо); неправий (разом); моЇ ліки #

ПОдрузі дзвони, дІвчино, ліпшій пОдрузі дзвони;
ПОдруги зарадять суму, бо ж для тОго й є вони! flirt
Парубче, стражданням марним, поклади, нарешті, край!..
З дІвчини знімай одежу, і таку її...кохай! wink 23
 
Відочка Вансель, 14.09.2013 - 13:34
Я дуже люблю твою прозу.Дивлюся,що пропустила і дочитую...Цілую тебе...
 
Юліанка Бойчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
цьом..найкращого дня тобі!..і дощика!)
 
Хіба любов така? Навіщо вона поневолила мене? Я думала, що закохана людина згортає гори, літає в небесах, дарує людям радість і щастя, а в результаті - отримала океани сліз, тортурні хвилини очікування, привиди у вигляді страхів, що він зникне з мого життя, що втрачу його назавжди ...

правда-істина
 
Юліанка Бойчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
може то не любов просто?... frown biggrin
 
Любов Ігнатова, 29.07.2013 - 10:15
і звідкіля воно у тебе береться??? Так гарно!!!
(цинік)
 
Юліанка Бойчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І це цинік пише такі вірші???

Ну якщо навіть циніка вдалось закохати у це творіння, то я просто парю від щастя!!! чесно))
Спасибі тобі за все!!!
16
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: