Якби ти хотів щось змінити ти б обов’язково це зробив. Але ти знову ліниво прокидаєшся уранці від настирливого дзвінка будильника, вимикаєш його, а встаєш з ліжка лише почувши з напів відкритого вікна сигнал авто. Це знову твійдруг. Ну що ж, ваші плани на сьогодні просто грандіозні – відвідати бассейн,випити по літру пива, попаритися в сауні, а на вечір зняти дівчат і провести зними незабутню ніч у одному зі столичних клубів. Гламур, шик, пафос...Нерозривні з тобою слова. А ти ніколи не думав про те, що є інший бік цього життя? Наповненний такими ж яскравими фарбами, але більш “цивілізований”.Отримати вищу освіту, знайти цікаву роботу, побудувати міцні стосунки... Але ж ні... Твоє життя мовби підписане під шаблон. Під гламурний, нудний шаблон. Ти завжди маєш гарно виглядати - можливо саме тому на твоєму обличчі вже з'являються перші зморшки від неякісної косметики, з якою ти не розлучаєшся ні на мить. Ти вважаєш себе “мачо”. Напевно, хтось вселив у твою голову цю маячню і тепер ти завжди надягаєш на себе маску зарозумілого та пихатого казанови.
Ти ніколи не думав про серйозні стосунки. Ну що ж... Ти до кінця свого життя ходитимеш по нічним клубам, у похилому віці відвідуватимеш вечірки “тим, кому за 60” і все ще будеш доводити самому собі, що виглядаєш на всі сто. А твої удавані найкращі друзі зникнуть безслідно з твого життя. Може хтось із них створить власну сім’ю,купить маленький будиночок у пригороді Києва і щасливо проводитиме там свою старість. А ти все одно вважатимеш себе верховним суддею і до світанку пританцьовуватимеш з бабусями, які мали мужність ,і здоров'я, залишитися до кінця вечірки. Лише зіткнувшись один на один зі смертю ти нарешті зрозумієш у чому був не прав. Перед твоїми очима пропливе усе твоє, як виявилось, марне існування, на них заблищить зрадлива сльоза.
Та це буде потім, у далекому майбутньому. А зараз ти відриваєшся під божевільну, нестерпну для вуха, музику,змінюєш знайомих та коханок і просто, як ти гадаєш, насолоджуєшся життям.Швидкоплинним життям, яке могло подарувати тобі величезну кількість можливостей, яке відкривало перед тобою сотні дверей. Ти з легкістю закривав їхі повертався до звичного способу існування. Ти розбивав стіни, переходив усі межі людяності, був нахабним. Та невже про таке життя ти мріяв у дитинстві,засипаючи під лагідні материні колискові і малюючи в уяві військових людей? Я знаю, ти сам хотів стати одним з них. Та з набуттям повноліття ти просто відкинув ці бажання на задній план. Ну що ж... Це твій вибір. І ніхто не може тобі ним дорікати.
