Крижаний подмухав вiтерець,
Взявся сильний морозець,
Очi снiгом затуляв,
Слiзьми вiї залiпляв.
Крiзь маленькiї льодинки,
Що вiсiли як бурштинки,
Все довкола заблищало,
Дiамантами заграло.
А у небi сталось диво,
Горять сонця три правдиво,
Над землею майорять,
Та теплом своїм горять.
Що i справдi то за диво,
Всi питають несмiливо,
Навiть щука не втерпiла,
З ополонки пiдскочила.
Стали вiї кришталеві,
Кольоровi, вiтражевi,
Все навколо переливається,
Теплом фарб наливається.
