Вмощуєшся на підлозі,
Закриваєш очі і уявляєш берег Гангу.
Про себе повторюєш мантру:
“ом мані па дме хум”.
Молочник ще, напевне, не залишив
дві пляшки молока на порозі,
тож тобі нема чим запити сум.
Твої батьки ніколи не розуміли
твого захоплення Індією.
А тобі щоночі сниться помаранчевий пісок
І засмаглі люди в яскравому сарі.
Самітницьке життя серед гір і корів ти зробив своєю мрією.
До втілення бажань не так вже й далеко –
Сьогодні ти заклав фундамент, зробив перший крок
назустріч спеціям і Сходу.
В наплічнику авіаквиток, декілька сотень рупій
і одяг, що давно вийшов з моди.
Через декілька діб – приземлення в Нью-Делі,
Храм на вершині гори і тісна кімнатка
з тріщинами на стелі.
Мрії не такі далекі, якщо до них іти…
