… вже вдруге у житті
Я споглядаю річку тиху і спокійну у своїй красі
Поверхня чиста, наче льодом вкрита.
І майже ідеальна, що очей не відвести
Я намагаюсь зрозуміти течії думки
Чому така спокійна..
І линуть думки в далечінь, мої
З туманом вранішнім наввипередки
А в голові звучать слова-одні
Не все ти можеш охопити..
І потопаю знов, в щоденнім, хаотичнім відчутті
Що все не так, і має вихід бути.
Я бігав, майже кожен день - не по течії,
у в надії шторму оминути.
З самим собою у незрозумілій грі…
Кумедний і комічний.
сам собі..
...так має бути