Чи сонце буде,а чи дощ?
А,може,буря день сховає?
Чи вернеш ти додому з прощ,
Чи не вернеш?А хто це знає?
І тільки з серця голос,-дивно,-
Усе кричить:"Мені всерівно!"
Коли весна ця розцвіте?
Чому в розлуки жовтий колір?
У мої коси ніч вплете
Питань чужих барвистий комір.
Так невблаганно і невпинно
Мій біль кричить:"Тобі ж всерівно!"
Коли прийду я в Авалон?
Коли піймаю синю птаху?
Чому для інших-еталон,
Я йду осуджена на плаху?
Бо ти не грізно,а чарівно
Мені сказав:"Уже всерівно!!"