І що є вірш, зачинений у клітці форми:
Хіба поезія - то лиш катрен й терцет?
Хіба кліше нам буде за авторитет?
Хіба в мистецтві є поняття "норми"?
Вузька теорія - хіба що для платформи.
Доречний наголос. І щоби порівну складів...
Та хтось на зміст пустий обкладинку надів
І три сльози перетворив на шторми.
А хтось, читаючи, заплаче десь на кухні?
А хтось, як чутиме, почує щось живе?
І ваш катрен всі нутрощі пройме?
І хтось відчує душу у безвуччі?
Я ж зрідка щастя опишу журбою.
І видавлю з душі усе, що в мене є.
Нехай болючість ця ніколи не мине.
Моя поезія харчується тобою.
́