Так мерзнуть руки від гарячої кави
а душа гріється перчитуючи октави
і досі ніхто незнає слів пісні нерозумної
дивної, тихої, суперечливої, бездумної
і ти заглядаєш знов у вікно, там сніг іде
зірки яскраві і небо таке чорне, бліде
і в думках знов як завжди ти пропадаєш
про щось неважливе таке, дивне гадаєш
рахую вкотре, вкотре у минуле поринаєш
не бреши тихо, ти мене пречудово знаєш
всю брехню твою розкрию і краще спалю
правду гірку і холодну на очі собі проллю
яскравим вогнем брехня красиво спалахне
а той яскравий вогонь мене дуже жахне
адже там багато сліз у твої думках, права?
викриває твою брехню оця зелена трава
скажу ні, не порадуєш ти своє егоїстчине я
тепер у мене є людина і перебудована душа
наразі щаслива і блукаю із ним у спогадах
щодо нього у своїх прекрасних здохгадах
а ти не покормиш своє задрісне егоїстичне я
нема тепер чим кормити, довірена моя душа
і я зараз настільки у свої думках щаслива
і настільки насичена і така душа бурхлива!